 |
||
| |
||
| |
||
| |
||
| |
||
| |
||
| |
||
| |
||
| |
||
| |
||
| |
||
| |
||
| |
||
| |
||
| |
||
| |
||
| |
||
| |
||
| |
||
| |
||
| |
||
| |
||
| |
||
| |
||
| |
||
| |
||
| |
||
Якщо використовується невідповідна олива, двигун піддається ризику підвищеного зносу. Недостатній рівень чи низька ефективність моторної оливи можуть призвести до застрягання двигуна. Як результат — коштовний ремонт або навіть заміна.
Маркування оливи для легкових автомобілів визначає клас в'язкості відповідно до класифікації SAE (Товариства автомобільних інженерів). Ліва частина, що включає число і англійську літеру W ("winter" — зима), визначає клас в'язкості при низькій температурі, наприклад, 10W. Права частина після дефісу вказує клас в'язкості моторної оливи при високій температурі, наприклад, 50. Іншими словами, цифра до літери "W" — це в'язкість масла при запуску двигуна, а цифра після літери "W" — в'язкість масла при робочій температурі. Потрібну в'язкість також вказує виробник автомобіля.
Олива для легкових автомобілів і фільтр змінюють з тією частотою, яку рекомендує виробник. Періодичність залежить від пробігу або часу. Хтось встановлює сервісний інтервал на 10 тисяч кілометрів, хтось — на 15. Частіше — чудово, рідше — собі ж гірше: регулярна заміна зберігає олива в робочому стані, захищає всі деталі двигуна.
Також рекомендують замінити технічні рідини та провести обслуговування, наприклад, якщо автомобіль довго стояв без руху.